Жовте листя, немов перину, стеле осінь мені до ніг. Полюбив молоду дівчину, полюбив, як умів, як міг.
Полюбив не за чорні брови, не за вроду, немов весну, а за щиру, гарячу мову і за душу її ясну.
Полюбив — як сказать, не знаю, та й потреби у тім нема, я щасливий, що я кохаю, ну, а решта мені дарма.
Василь Симоненко
Більше цікавого на нашому каналі в Telegram: https://t.me/tenditnajournal